Звіт «Від цілей до результатів: виконання Угоди про асоціацію очима стейкхолдерів» підготовлений Українською стороною Платформи громадянського суспільства Україна – ЄС за підтримки проекту «Громадська синергія». Він присвячений оцінці реалізації органами державними влади України протягом січня 2015 – березня 2017 рр. положень 8 сфер Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС. Звіт також доступний англійською мовою.

Оцінювання здійснювалось у формі аналізу та обговорення за участі різних стейкголдерів. В основі методології лежав підхід т.зв. «дерев цілей», моделювання необхідних рішень та заходів, які необхідно ухвалити або здійснити уповноваженим виробникам державної політики задля повної реалізації відповідних частин і положень Угоди про асоціацію – з наступним ретроспективним співставленням з ними рішень і заходів, що були ухвалені і реалізовані протягом січня 2015 – березня 2017 рр., за критеріями: фактичної наявності, адекватності, повноти та відкритості.

Результати показують, що методологічний підхід побудови «дерева цілей» добре підходить для планування належного, повного та ефективного виконання неоднорідно прописаних положень Угоди про асоціацію. Цей підхід може бути застосований і у випадках чітко прописаних безпосередньо в основному тексті Угоди завдань імплементації (захист прав споживачів), і у випадках стислого посилання у тексті Угоди на додатки зі списками директив ЄС, з якими слід гармонізувати національне законодавство (протидія дискримінації), і у випадках відсутності «жорстких» зобов'язань (положення Угоди на кшталт «Сторони співпрацюють», як у випадку професійно-технічної освіти).

Головними висновками дослідження є:

1. У більшості випадків, органи влади недостатньо повно планують імплементацію об'єктивно неоднорідних положень Угоди про асоціацію. Наприклад, існує надто вузьке розуміння завдань, пов’язаних з вимогою ратифікації Римського статуту та обміну інформацією у галузі професійно-технічної освіти. Часткове пояснення такого стану справ полягає у тому, що у більшості проаналізованих сфер відсутня державна стратегія.
2. Наявний прогрес імплементації Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС в сферах, що аналізувались, є нерівномірним. Якщо стосовно наближення водного законодавства Україні вдалося досягнути певного прогресу, то в таких сферах як обмін інформацією в галузі професійно-технічної освіти, подолання дискримінації, ратифікація Римського статуту прогрес фактично відсутній. Стандарти ЄС у сфері електронних комунікацій, науки та обміну інформацією в галузі професійно-технічної освіти впроваджуються повільно.
3. Типовими проблемами імплементації положень Угоди є: затримка наближення законодавства до права ЄС (затягування затвердження проектів нормативних актів, що передбачають впровадження відповідних норм – наприклад, Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність»); недостатньо відкритий процес імплементації (бракує залучення всіх заінтересованих сторін на ранніх етапах до процесів розробки і прийняття відповідних рішень); неповне наближення законодавства (часткове перенесення норм); суперечливий характер імплементації (у сфері протидії дискримінації при прийнятому плані імплементації директив паралельно приймаються законодавчі кроки з протилежним правовим змістом); недостатність вжитих заходів для вирішення наявних проблем (наприклад, у сфері судочинства).
4. Взаємодія органів державної влади з громадськістю в питаннях приведення законодавства України у відповідність до європейського права у сферах науки, розвитку інформаційного суспільства, захисту прав споживачів, протидії дискримінації є незадовільною. Рівень відкритості рішень та рівень інформування владою щодо своїх кроків на виконання поставлених цілей є недостатнім. Відсутні механізми комунікації та зворотного зв'язку із фаховою спільнотою та стейкголдерами (у сфері науки та інших сферах). Іншими словами, уряду бракує інституцій, спроможних оцінювати і аналізувати наслідки державної політики і готових надавати на цій підставі обґрунтовані пропозиції щодо її зміни.
5. У більшості проаналізованих випадків державними органами не здійснюється моніторинг ефективності впровадження нових законодавчих норм після їх ухвалення.
6. Інституційно-організаційна структура, необхідна для імплементації положень Угоди про Асоціацію, є недостатньо ефективною. Наприклад, діяльність спільного Комітету Україна — ЄС зі співробітництва в галузі науки та технологій є неефективною та непрозорою.
7. У всіх випадках фінансові інструменти та кошти, необхідні для імплементації, не закладені в бюджет. Наприклад, регіональне співробітництво здійснюється переважно за кошти та за активного сприяння закордонних партнерів. Існує постійне зволікання із виконанням фінансових зобов’язань українською стороною у процесі імплементації двосторонніх проектів у рамках міжнародного спів- робітництва у сфері науки та технологій.
8. Всі ці недоліки імплементації Угоди не дозволяють скористатися тими можливостями, які вона відкриває для України та її громадян. Так, відсутність спеціальної державної стратегії сприяння широкосмуговому доступу до Інтернету призводить до стихійного і незадовільного за своїми темпами розвитку національної інфраструктури доступу. Можливості участі в європейських програмах досліджень та створення нових технологій у співпраці з бізнесом Україною не використовуються повною мірою. На ринку праці та послуг залишається системна дискримінація.

Головні рекомендації Уряду за результатами проведеного аналізу, обговорення та оцінювання:

1. Належним чином поставитися до планування повної та ефективної імплементації положень Угоди про асоціацію, у тому числі т.зв. «м’яких» зобов'язань (де немає вимог гармонізації законодавства з правовими актами ЄС).
2. Провести аудит («скрінінг») поточного українського законодавства на предмет відповідності до положень міжнародного та європейського права. Звернутися до сторони ЄС за допомогою у реалізації цього завдання, а також залучити представників стейкголдерів та українських недержавних експертів.
3. Налагодити інформування стейкголдерів органами влади про процес розробки рішень, проведення заходів та їхні результати.
4. Запровадити систематичний моніторинг прогресу планованих реформ включно з моніторингом ефективності впровадження нових законодавчих норм після їх ухвалення.
5. Провести аналіз українського та міжнародного досвіду практичної реалізації державних стратегічних документів (в сферах управління водними ресурсами, протидії дискримінації, підтримки інновацій та науки, інформаційного суспільства, захисту прав споживачів).
6. Запровадити програми підготовки кадрів необхідної спеціалізації та провести навчальні заходи з підвищення кваліфікації службовців та працівників (в сферах басейнового управління, захисту прав споживачів, запобігання дискримінації).
7. Закласти у бюджет фінансові інструменти та кошти, необхідні для імплементації Угоди. Забезпечити необхідну фінансову та організаційну підтримку діяльності Національної ради України з питань розвитку науки і технологій, Національного фонду досліджень, наукової програми супроводу впровадження басейнового управління, рад професійно-технічної освіти. Здійснити аудит дослідницької інфраструктури державних наукових установ та ВНЗ.