5 вересня співголова Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС Вячеслав Рой взяв участь у конференції «2020 та що далі: бачення громадянського суспільства щодо майбутнього Східного партнерства». Захід було організовано в Брюсселі Європейським економічно-соціальним комітетом.

До вашої уваги пропонуються тези виступи співголови Платформи.

Метою Східного партнерства було наблизити своїх східних сусідів до ЄС, сприяти розвитку демократії, процвітання та стабільності. Через десять років результати цих амбітних цілей неоднозначні. Значна частина населення в країнах не відчуває позитивного впливу від Східного партнерства. Рівень бідності залишається досить високим.

Створення Форуму громадянського суспільства та Національних платформ значною мірою активізувало громадянське суспільство України. За 10 років УНП змогла об’єднати в своєму складі понад 200 організацій. Вплив неурядових організацій посилився. Форум громадянського суспільства Східного партнерства «відкрив двері» для діалогу між відповідними організаціями країн-учасниць СхП та ЄС. Однак, існуючі механізми комунікації не дозволяють організаціям-учасницям повноцінно долучитись до діалогу та процесу прийняття рішень. Східне Партнерство передбачає два формати взаємодії країн-учасниць з ЄС – двосторонній та багатосторонній.

До 2015 р. двосторонній формат взаємодії в рамках СхП надавав Українській національній платформі можливість/право висловлювати, доносити до органів влади України та ЄС думку громадянського суспільства щодо євроінтеграційних реформ.
Після підписання Україною Угоди про асоціаію, створена Платформа громадянського суспільства Україна – ЄС (2015р.). ПГС стала офіційною інституцією громадянського суспільства України, яка здійснює моніторинг виконання Угоди про асоціацію, надає свої зауваження та рекомендації органам влади України та ЄС.

В Україні склалася ситуація, коли двосторонній формат взаємодії в рамках СхП майже тотожний ПГС Україна – ЄС. Органи влади постійно стоять перед вибором з якою з Платформ необхідно взаємодіяти, самі організації-члени обох Платформ доволі часто плутаються, в рамках якої з Платформ проходить той чи інший захід. Існування двох платформ громадянського суспільства поставило питання про ефективність дублювання функцій, завдань, членів Платформ. Відповідно, в рамках Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства та Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС сьогодні розглядається питання про можливість об’єднання двох Платформ та формування єдиного пулу проєвропейських організацій громадянського суспільства.

Багатосторонній формат Східного партнерства також дав досить неоднозначні результати.

1. Ще до початку ініціативи СхП Україна мала широку мережу відносин з усіма країнами Східного партнерства. Тому багато контактів мали б місце в будь-якому випадку, з політикою Східного партнерства чи без неї.

СхП певною мірою сприяло посиленню взаємодії. Щорічні асамблеї Форуму Східного партнерства надають додаткову можливість налагоджувати контакти.

Одночасно, сьогодні неоднозначним є ставлення Української національної платформи до внутрішньої реформи, яка реалізується Форумом громадянського суспільства. Щорічні асамблеї тепер будуть відбуватися раз на 2 роки (а не раз на рік); процедура обрання національного координатора та делегатів для участі в асамблеї модеруються «брюссельським офісом» Форуму громадянського суспільства, що в свою чергу, зменшує вплив організацій громадянського суспільства на процес прийняття рішень в рамках національних платформ і ФГС в цілому.

2. «20 ключових досягнень СхП 2020» - важливий документ для регіону СхП. Однак, підписавши УА, Україна взяла на себе зобов’язання по більш амбітним цілям з чітким алгоритмом дій. Так само Молдова та Грузія.

Тому СхП сьогодні «де-факто» виступає «багатошвидкісною» ініціативою. Відповідно, різні цілі, інструменти, темпи євроінтеграційних реформ 6 країн перешкоджають виробленню єдиної позиції в рамках СхП як на політичному рівні (Саміт) так і на рівні громадського суспільства (Форум громадянського суспільства).

3. РГ5 «Соціально-трудова політика та соціальний діалог», досі не має «візаві» (відповідної тематичної платформи). А отже, не може реалізувати експертний потенціал соціальних партнерів: профспілок та організацій роботодавців. Питання створення нових робочих місць, рівня заробітної плати, прав працівників лише дуже загально розглядаються РГ1, РГ2. А питання умов праці, міграції, тінізації зарплати взагалі залишились за межами інтересу Форуму. Внутрішня реформа Форуму виділила по 1 місцю від країни серед делегатів на асамблею від РГ5 для дослідження та обговоренням вищеназваних питань. Як наслідок, втрачається можливість використання національними платформами та Форумом в цілому вказаного каналу взаємодії між громадянським суспільством та органами влади України, інститутами ЄС.

Як результат маємо цифру в 64% громадян (дані дослідження New Europe Center поч. 2019р.), які не відчувають позитивних ефектів від євроінтеграційних процесів в Україні. Існує велика вірогідність, що у випадку неврахування важливості соціальної складової в майбутніх пріоритетах СхП після 2021р. цей показник буде збільшуватись.

До речі, саме соціальні партнери становлять 2/3 учасників Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС і можливо це потрібно враховувати при формуванні порядку денного СхП. Якщо ЕКОСОК стане повноцінним партнером РГ5, ситуація може змінитися.

Сьогодні ми маємо поставити перед собою питання: чи згадають про Східне партнерство через 5 років? На даний момент, без пошуку нового формату і привнесення нових ідей відповідь є нечіткою.
Перш за все, Євросоюз має визначитись, чи є для нього регіон Східної Європи буфером "in between" чи проєвропейським простором? Чи вважає він СхП механізмом інтеграції чи лише політикою ЄС щодо східних сусідів?

Реформоване Східне партнерство, як бачить Україна, представляє амбітну ініціативу, яка має спиратися на існуючі інструменти та додавати нові.

Ініціатива Східного Партнерства не передбачала членства в ЄС для країн-учасниць, проте і не визначала формату майбутніх відносин між Євросоюзом та країнами СхП. Україна вбачала у цій ініціативі певний підготовчий етап до набуття членства в ЄС.

Сьогодні Україна, сподівається побачити реформоване Східне партнерство, яке відображатиме реальний стан справ в регіоні. Грузія, Молдова та Україна можуть претендувати на окремий вимір, наприклад «Східне партнерство плюс», яке запропонувало б доступ до нових елементів співпраці з ЄС.

Створення такого особливого виміру Східного партнерства було б насправді в дусі підходу «більше для більшого» і було б обнадійливим кроком для країн, які прагнуть до тіснішої європейської інтеграції.

На наступний період Східного партнерства ЄС потребуватиме великої дози стратегічного терпіння та стратегічного мислення щодо того, як найкраще сприяти перетворенням у державах Східного партнерства. Це вимагатиме більшої спритності та гнучкості в тому, як ЄС діятиме в регіоні. Іншими словами, в найближчий час акцент повинен зміститися від слова «східний» до (ближчого, взаємовигідного) «партнерства».